Що значить бути християнським лідером?

1. Які асоціації виникають у вас, коли чуєте фразу «християнський лідер»? Яке ваше визначення лідера?
2. Назвіть три основні, на ваш погляд, якості, які повинен мати християнський лідер.
3. Які виклики найбільш гостро стоять перед лідерами сьогодні?
4. Хто з лідерів минулого чи сьогодення став найбільш яскравим прикладом для вас?

Людмила Бендус — журналістка, телеведуча, відповідальна за Відділ жіночого служіння УЦХВЄ.

1. Якщо коротко, лідер — це той, хто знає кого й куди веде. Мотиви й напрямки цього ведення дуже різні. Але не в християнських лідерів — вони розуміють своє покликання й усвідомлюють, куди мають спрямовувати людей, яких їм довірив Бог. Кажучи словами Писання, християнський лідер знає дороги Господні, а не лише діла (Пс.103:7). Щодо асоціацій, то найперша думка, коли чую словосполучення «християнський лідер» — «Чи справді він християнський?»

2. По-перше, щира любов до людей як до рівних за цінністю й гідністю Божих дітей (а не маніпуляція задля власної вигоди). По-друге, простота (але не примітивність). Лідер не мусить нікого кликати — за ним люди охоче йдуть самі. По-третє, смиренне усвідомлення, що твоє покликання — це Боже рішення, а не наслідок твоєї унікальності. Результат такого усвідомлення — недопустимість хизування в будь-якому форматі й вміння правильно реагувати на критику.

3. Війна внесла ряд корективів у християнський світогляд. Гостро постала потреба відпустити стереотипи й штампи минулого, перестати ностальгувати, а натомість шукати відповіді на запитання: «Що робити сьогодні та де ми будемо завтра?» Ще один виклик — вкладати в молодих, довіряючи, а не засуджуючи. Усі лідери колись були молодими. Та не всі мусять бути старими.

4. Без сумніву, мій улюблений біблійний служитель — апостол Павло. Він ясно усвідомлює своє високе покликання, та однак ніхто не зможе звинуватити його в гордості чи в нескромності. Його докори навертають, а не відкидають. Маючи право й повноваження вимагати, він «благає лагідністю й милосердям Христовим». Він розрізняє, де в його переконаннях власні судження, а де — Божі вимоги. Тому не маніпулює, а прямо визнає: «Це сказав Господь, а так думаю я...» Не боячись конкуренції, він заохочує інших зростати в лідерстві. Він не лише добрий християнин, але й свідомий громадянин. Він цінує старими й малими, чоловіками й жінками. Його приклад заохочує жити в надії та довірі.

Михайло Мокієнко (старший) — єпископ, старший пресвітер Дніпропетровського об’єднання ЦХВЄ.

1. Особисто в мене нормальне відчуття та асоціації, коли я чую термін «християнський лідер». Відповідно до місця, часу, обставин Павло називав себе рабом христовим, а в іншому випадку апостолом і вчителем. Хоча при цьому треба сказати: скромність прикрашає людину. Лідер — це той, хто знає дорогу, йде попереду, й за ним ідуть інші люди.

2. Лідер повинен бачити далі, хоча б на півтора кроку, аніж інші, не повинен зациклюватися на дрібницях. Сказати правду, коли інші мовчать, але цього вимагають обставини. Разом із тим, бути смиренним і покірливим серцем.

3. Залишатися в Україні, правильно зорієнтуватися в обставинах під час війни, формувати бачення й команду для його виконання. А для цього необхідно бути сповненим Духа Святого.

4. З минулого — Біллі Грем, а з теперішніх — Михайло Паночко.

Валерій Федоранич — ректор ЗХІ, пастор, підприємець, волонтер.

1. Чисто суб’єктивно, коли чую словосполучення «християнський лідер», мені згадуються дві речі. Перше — тенденція, коли спонукують ставати лідерами, тому що Бог начебто всіх людей створив із лідерськими якостями, а особливо — якщо ти чоловік! Друге — самовпевнене авторитарне правління людей, що не бажають учитися та змінюватися, а переконані, що Бог їх обрав бути керманичами — отже, вони праві! Особисто я визначаю лідерство як одну з компетенцій у групі людей, об’єднаних спільною згодою. Лідер — уповноважена людина, що створює умови для забезпечення найкращих результатів, а також для формування, розвитку та реалізації кожного члена команди. Лідер може діяти на основі тільки харизми, тоді є небезпека людям бути під впливом особистості, що працює на власні амбіції, а не на спільну мету. А може бути обраний на основі набутих знань, умінь, якостей, якщо й харизма не яскраво виражена — це не завадить успіху.

2. Три основні якості лідера, на мою думку: творчість (уміння виходити за рамки, бачити там, куди інші не дивляться); уміння фокусуватися на меті та налаштовувати процеси; уміння розвивати людей.

3. «В нетрях гинуть від ганьби» — це вислів із одного фільму. Людина може не вибратися з нетрів, поїдаючи себе докорами сумління за те, що схибила: «Як я міг? Чому не залишився? Чому раніше не повернувся? Чому не дивився на компас?» Серед інших викликів я назвав би такі: потреба ревізії бачення, здобуття нових компетенцій, переосмислення особистої посвяти, праця з новими людьми.

4. Тарас Дятлик (богослов, управлінець в галузі духовної освіти) — згідно з трьома якостями, які я назвав вище. Особисто вчуся в нього багато чого. Зокрема дуже імпонує, що він не забуває бути людиною.

Ірина Наумець — журналіст, контент-менеджер і фахівець із комунікацій у ІТ-сфері.

1. Є таке поняття — симулякр. Коли форма й зміст не збігаються, слова й дії розходяться, відбувається знецінення символу, слова й значення. Приблизно такі асоціації в мене виникають, коли я чую термін «християнський лідер», а не «християнський служитель». Ми багато говоримо про лідерство, але мало про служіння. Хоча істинне значення лідерства полягає в служінні іншим. У цьому сенсі мені подобається визначення Джона Максвелла: лідер — це той, хто прагне змінювати світ на краще й робить кроки до цього. З біблійної перспективи лідер — це людина, мотивована любов’ю до інших, яка бере відповідальність втілювати зміни на краще й навіть готова за це постраждати. Ідеалом лідерства є Христос. Але чи є Він лідером для світу? Чи надихає людей таке лідерство? На жаль, навіть не всіх тих, які звуться служителями, таке лідерство надихає. Саме тому ми й зіштовхуємося із симулякром християнського лідерства. Я звикла до лідерства в бізнесових, управлінських сферах. Це поняття завжди передбачає здорову конкуренцію. У бізнесі конкуренція виправдана, у сфері ж церковного служіння — вона токсична. Тому, підбираючи слова, я б краще вживала «християнський служитель». Якщо служителя назвеш лідером, він не перестане бути служителем, а якщо лідеру нагадаєш, що він служитель — погодьтеся, це трохи підштовхне його до переоцінки свого «християнського лідерства».

2. Християнський лідер перш за все відповідальний за свої слова. Він бере й робить. Ще одна якість лідерства — цілеспрямованість. Ставиш — і досягаєш. Не відступаєш, не опускаєш рук і навіть якщо падаєш — встаєш і йдеш далі. Не дивишся на каміння під ногами, а бачиш вершину. Опановуєш мистецтво «маленьких кроків», якими наближаєшся до великої цілі. Третя невіддільна якість лідера — жертовність. У цьому слові — і любов до людей, і милосердя, і щедрість.

3. В епоху глобалізації лідеру складно залишитися лідером. Особливо — християнським. З одного боку — тиск суспільства, яке завжди розколюється на правих і лівих. З іншого — церковна спільнота або вища духовна інстанція, якій бракує гнучкості й широкого погляду для адекватної реакції на сучасні виклики. Найперше, чого потребує кожен лідер — вміння почути Бога, почути себе серед різних голосів. Друге — обізнаності та освіченості. Церква має два крила — віру й розум. Забери одне з них, і вона стане неповноцінною. Ще один виклик для лідера — залишатися сміливим і відважним, відстоюючи Божу позицію. На таке здатні далеко не всі. Подивіться, що діється в Росії. Де їхні лідери? Вони обезголовлені, будучи живими. Не мають відваги назвати чорне чорним, а біле білим. Шукають богословські виправдання злочинним діям влади. Якщо лідер не чує голосу совісті, він стає сліпим поводирем для сліпих.

4. Мені складно говорити про сучасних лідерів. Я стараюся не зачаровуватися людьми, щоби потім не розчаровуватися. Легше говорити про лідерів минулого, коли бачиш початок і кінець дороги, можеш дати об’єктивну оцінку. Звичайно, я християнка, тому лідером для мене є Ісус Христос. У Ньому я ніколи не розчаруюся. Серед лідерів минулого мені подобається митрополит УГКЦ Андрей Шептицький. Він розвивав церкву в підпіллі, створював освітні осередки для духовенства, багато жертвував на соціальні проекти, вболівав за просвітництво українського народу. Серед сучасних протестантських служителів хочеться назвати Олександра Чмута, Михайла Паночка, Богдана Левицького, Геннадія Мохненка…

Естер Матер’ян — голова Молодіжної ради Острога, фасилітатор програми Active Citizens, член Правління Української асоціації молодіжних рад.

1. Для мене лідерство — це про служіння, але не в тому звичайному розумінні, яке ми звикли чути в церквах. Служіння в значенні особистого прикладу, відповідальності, наставництва, готовності передати естафету. Лідер не просто бере більшу відповідальність і робить більше за інших, одна з його цілей — у процесі надихнути тих, хто працює з ним, допомогти їм стати кращими.

2. У нашому богослов’ї вважається, що людина має тіло, душу й дух. За аналогією до цього, я б сказала, що християнський лідер обов’язково повинен мати лідерський дух, душу лідерства й тіло лідерства. Тіло лідерства — це професійна підготовка (знання, навички, досвід). Це бути найкращим у всьому заради Христа. Душа лідерства — це характер, сформований на Божих чеснотах (розсудливість, мужність, справедливість, відповідальність). Те, що ми робимо, ми робимо в ім’я Христа. Дух лідерства — це сукупність попередніх складників, і я б додала такі духовні чесноти, як смирення й великодушність, адже це суть християнства.

3. Найгострішою я б назвала ту проблему, що наявні лідери з досвідом не завжди готові вчасно поступатися місцем новим лідерам із більш якісною підготовкою. Така собі узурпація влади. Таке буває і в державних структурах, і в різних організаціях, і в церквах. Друга проблема — відсутність системності в роботі та невміння будувати довгострокову стратегію. Коли найменші зміни призводять до того, що лідер мусить починати все з нуля. Це стосується і окремих лідерів, і цілих команд. Третя проблема — гордість, егоїзм, неготовність навчати, небажання, щоб хтось став кращим за тебе… Особливо це проявляється, коли є різниця поколінь. Часто це відштовхує молодь, і вона залишає такі спільноти.

4. Якоїсь однієї особистості для мене немає — у кожен період життя вони різні, залежно від обставин чи роду занять. Зрозуміло, що для християн найбільшим прикладом є Ісус Христос. Я навіть окремо вивчала Його постать із погляду лідерства. Якщо говорити про лідерів сучасності, я б назвала королеву Єлизавету ІІ. Мені відгукується те, що вона приймала зміни. Вона правила дуже довго — змінилися не тільки суспільно-політичні умови, а й ряд політиків Великобританії та світу. І вона вміла адаптовуватися.

Роман Шеремета — економіст, науковець, освітянин, доцент Школи менеджменту Ветергед (США), ректор-засновник American University Kyiv.

1. Термін «християнський лідер» сьогодні дуже поширений. Він має два елементи: «християнин» — людина, яка сповідує християнські цінності, і «лідер» — людина, яка мотивує інших іти до певної мети. Можна мотивувати власним прикладом, через донесення певних месиджів, побудови команди тощо. Діяльність християнського лідера не обмежується лише релігійним середовищем. Біблія закликає християн служити людям у різних сферах життя. Християнська мораль не обмежується церквою. Церква — лише тренувальний майданчик, основне служіння починається за її межами. Християнин може бути лідером у сфері економіки, юриспруденції, в армії…

2. Почну з біблійної точки зору. Лідер — перш за все той, хто готовий показати служіння на власному прикладі. Найвидатніший лідер усіх часів Ісус Христос прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб послужити іншим. Тож мотивація лідера має виходити з бажання допомогти іншим, а не з егоїстичних прагнень. Другий момент — лідер повинен мати візію та бути цілеспрямованим. Ісус Христос прийшов для конкретної мети, і кожен день служіння наближав Його до цієї мети. Лідер — людина, яка усвідомлює своє покликання й мету. Третє, що особливо важливе для лідера — це готовність ризикувати, вміння приймати непрості рішення. Звісно, ризик теж має бути виправданий, але якщо постійно боятися невдачі, неможливо досягнути успіху. Сьогодні Україна тримається в тому числі завдяки президенту, який взяв на себе ризик, воїнам, які свідомо йдуть на ризик. Ще одна важлива якість лідера — наполегливість. Академічний керівник у докторантурі колись сказав мені: «У тебе є талант і здібності, щоб бути дуже успішним у сфері економіки, але цього недостатньо. Потрібно працювати, працювати й ще раз працювати».

3. Думаю, один із основних викликів теперішнього й майбутнього — це об’єднання людей заради спільної мети. Для лідера непросто буває знайти баланс у середовищі, де багато різних думок, прагнень, доктрин. Адже непросто знайти компроміс і в той самий час зберегти свої цінності. Ще один із важливих викликів сьогодення для християнського лідера — вміння розрізняти правду й брехню. Адже лідер задає напрямок для багатьох. Ми бачимо, як дезінформація впливає на суспільство, у тому числі на церкву. І люди піддаються обману. Ще одна проблема сучасного лідерства — хронічна нестача часу. Лідер може отримувати безліч запитів і розпорошуватися на них, занедбуючи місію власного покликання. А при цьому ще й важливо не забувати про сім’ю й про власне здоров’я.

4. Я вже назвав постать Ісуса Христа, Він поза конкуренцією. Боголюдина, Яка повела за Собою мільярди послідовників. Віддати життя за тих, кого любиш — найвищий приклад лідерства. Якщо подивитися ближче до сучасності, то я справді захоплююся Дітріхом Бонхьоффером. У період великих потрясінь минулого століття він зайняв активну позицію — ризикуючи життям, очолив християн, які були в опозиції, і навіть брав участь у підготовці замаху на Гітлера. Урешті-решт служитель потрапив до концтабору й був страчений за кілька днів до закінчення війни. Думаю, що це гідний приклад для кожного українця-християнина, який сьогодні бореться з рашистським режимом. Також мені дуже імпонує Уїнстон Черчіль. Він мав чітку мету, умів ефективно використовувати час, був дуже працьовитим. Можливо, політик і не був найкращим прем’єром Британії, він наробив багато помилок у сфері економіки, але це людина, яка у своєму покликанні зіграла одну з ключових ролей свого часу й не допустила перемоги фашистської Німеччини в Другій світовій війні.

Благовісник, 4,2022